У хворобі людина пізнає своє безсилля, свою обмеженість і свою конечність. Будь-яка хвороба може привести нас до смерті. Але вона може також зробити людину зрілішою, допомогти їй пізнати те, що не є істотним у житті, аби звернутися до того, що є істотним. Дуже часто хвороба спонукає шукати Бога і навернутися до Нього (пор. ККЦ 1500-1501).

Ісус оздоровляв недужих. «Він узяв наші недуги й поніс наші хвороби» (Мт 8, 17). Своїм стражданням і смертю на хресті Христос надав нового змісту стражданню: віднині воно може уподібнити нас до Нього і з’єднати нас із Його спасенними страстями.